![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
bytebuster463Скільки я про це не думаю, я все одно не можу зрозуміти - ось цієї істерики з приводу того, що "к нам не пустят российских артистов". Ну не пустять, нехай навіть демократично налаштованих - і що вам з того? Ну уявіть собі, що Росія напала не на Україну, а на Польщу, окупувала не Донецьк, а Ельблонг. І раптом на тлі пропозицій вимагати від гастролерів визнання факту окупації території Польщі починається істерика – жах, до нас не пустять наших улюблених російських артистів! Як жити!
Можливе таке? Та ні, звичайно. Російські артисти мало кого цікавлять в Польщі. В Німеччині. У Франції. У балтійських країнах або Ізраїлі вони виступають для місцевих російськомовних діаспор, грають роль ностальгічних самоварів за тверду валюту. А у нас?
А у нас вся ця істерика - свідоцтво того, що величезна частина громадян, яка до того ж вважається патріотичною, все ще живе - і хоче жити - в радянській цивілізації.
І не українська, не європейська культура для неї своя, а московська.
Тільки вона хоче, щоб московські майстри культури любили Україну. І тому кожного разу розчаровується. Ах, нас не любить Табаков! Ах, нас не любить Гафт! Якщо нас розлюбить Алла Пугачова – це вже точно крах!
Так що ж ви тут будуєте - Україну або поліпшену Росію, для якої будуть співати Гребенщиков або Макаревич? Ви все ж таки визначтеся, друзі мої.
Якщо ви хочете поліпшену Росію - тоді зрозумійте тих росіян, які говорять, що Україна - це вигадка. Що потрібно тільки замінити Порошенка на Медведчука - і всі проблеми зникнуть. А для вас, може, зникнуть проблеми якщо Путіна замінити, наприклад, Явлінським? Ну ось якщо президент Росії буде родом зі Львову - що заважає приєднатися до Росії областями? І російські артисти виступатимуть в кожному місті, і Крим буде знову наш - в сенсі спільний?
Не хочете? Але що вам заважає? Що відрізняє вас від ваших сусідів, якщо мова у вас - спільна, культурні інтереси - спільні і навіть Табаков - один на всіх? Тільки те, що ви вирішили, що в Європі жити вигідніше, а вони думають, що вигідніше - це коли продаєш свою нафту? Ось і всі розбіжності?
25 років поспіль я не втомлююсть говорити вам одне і те ж: маєте вирішити, українці ви чи ні.
Є у вас своя культура чи ні.
Є у вас своя мова чи ні.
Є у вас своя гордість чи ні.
Не шукайте хорошого чужого пана. Хороший - все одно чужий.
На відміну від багатьох любителів московської естради я прожив в Росії половину життя. Я не соромлюся говорити російською мовою. Я не кричу, що я зневажаю Росію, як багато хто з "патріотів", що відстоюють права гастролерів. Я люблю російський живопис, поезію, театр, музику. Люблю Ярославль і Великий Новгород. Я - російський філолог. Я закінчив Московський університет. Але тільки вся ця культура - чужа для мене. Просто так сталося. Просто я - не росіянин. І те ж саме я можу написати про італійську, французьку, польську, угорську, японську цивілізації. Я народився євреєм в Україні. Шолом-Алейхем, може бути, не такий великий, як Толстой - але він мене розуміє. Шевченко, може, поступається Гете - але я його розумію. І тих, для кого він писав, теж. Це ж так просто.
Коли ви навчитеся ставитися до російської культури - і вже тим більше до вульгарної російської "попси" як до чужої - перед вами відкриється величезний світ.
Світ чужих культур і світ своєї культури.
Втім, я вже не вірю, що ви навчитеся. Більшість з вас так і помре під московські пісні і з образою на Росію, яка не захотіла визнавати ваше право бути європейцями і залишатися в "русском мире" одночасно.
Спробуйте хоча б навчити цьому своїх дітей. У вас обов'язково вийде. У моїх батьків, як бачите, вийшло.
(Vitaly Portnikov)
Оригінал публікації — на Дрімі. Підписуйтеся, бо ЖЖ може опинитися закритим у будь-який момент.
Можливе таке? Та ні, звичайно. Російські артисти мало кого цікавлять в Польщі. В Німеччині. У Франції. У балтійських країнах або Ізраїлі вони виступають для місцевих російськомовних діаспор, грають роль ностальгічних самоварів за тверду валюту. А у нас?
А у нас вся ця істерика - свідоцтво того, що величезна частина громадян, яка до того ж вважається патріотичною, все ще живе - і хоче жити - в радянській цивілізації.
І не українська, не європейська культура для неї своя, а московська.
Тільки вона хоче, щоб московські майстри культури любили Україну. І тому кожного разу розчаровується. Ах, нас не любить Табаков! Ах, нас не любить Гафт! Якщо нас розлюбить Алла Пугачова – це вже точно крах!
Так що ж ви тут будуєте - Україну або поліпшену Росію, для якої будуть співати Гребенщиков або Макаревич? Ви все ж таки визначтеся, друзі мої.
Якщо ви хочете поліпшену Росію - тоді зрозумійте тих росіян, які говорять, що Україна - це вигадка. Що потрібно тільки замінити Порошенка на Медведчука - і всі проблеми зникнуть. А для вас, може, зникнуть проблеми якщо Путіна замінити, наприклад, Явлінським? Ну ось якщо президент Росії буде родом зі Львову - що заважає приєднатися до Росії областями? І російські артисти виступатимуть в кожному місті, і Крим буде знову наш - в сенсі спільний?
Не хочете? Але що вам заважає? Що відрізняє вас від ваших сусідів, якщо мова у вас - спільна, культурні інтереси - спільні і навіть Табаков - один на всіх? Тільки те, що ви вирішили, що в Європі жити вигідніше, а вони думають, що вигідніше - це коли продаєш свою нафту? Ось і всі розбіжності?
25 років поспіль я не втомлююсть говорити вам одне і те ж: маєте вирішити, українці ви чи ні.
Є у вас своя культура чи ні.
Є у вас своя мова чи ні.
Є у вас своя гордість чи ні.
Не шукайте хорошого чужого пана. Хороший - все одно чужий.
На відміну від багатьох любителів московської естради я прожив в Росії половину життя. Я не соромлюся говорити російською мовою. Я не кричу, що я зневажаю Росію, як багато хто з "патріотів", що відстоюють права гастролерів. Я люблю російський живопис, поезію, театр, музику. Люблю Ярославль і Великий Новгород. Я - російський філолог. Я закінчив Московський університет. Але тільки вся ця культура - чужа для мене. Просто так сталося. Просто я - не росіянин. І те ж саме я можу написати про італійську, французьку, польську, угорську, японську цивілізації. Я народився євреєм в Україні. Шолом-Алейхем, може бути, не такий великий, як Толстой - але він мене розуміє. Шевченко, може, поступається Гете - але я його розумію. І тих, для кого він писав, теж. Це ж так просто.
Коли ви навчитеся ставитися до російської культури - і вже тим більше до вульгарної російської "попси" як до чужої - перед вами відкриється величезний світ.
Світ чужих культур і світ своєї культури.
Втім, я вже не вірю, що ви навчитеся. Більшість з вас так і помре під московські пісні і з образою на Росію, яка не захотіла визнавати ваше право бути європейцями і залишатися в "русском мире" одночасно.
Спробуйте хоча б навчити цьому своїх дітей. У вас обов'язково вийде. У моїх батьків, як бачите, вийшло.
(Vitaly Portnikov)
Оригінал публікації — на Дрімі. Підписуйтеся, бо ЖЖ може опинитися закритим у будь-який момент.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2016-10-07 03:19 pm (UTC)Людям просто нравится. И портникова они или не поймут, или на МПХ пошлют, потому что они не живут в мире идеологий, и завтра женщина за 45 будет выплясывать под Ротару или Модерн Токинг, а мужик будет тянуть "ой, чи то кiнь..." или что-нибудь из битлов.
no subject
Date: 2016-10-07 11:00 pm (UTC)no subject
Date: 2016-10-07 11:47 pm (UTC)Наприклад, вони виросли на геніальних фільмах Лені Ріфеншталь. Яка співала осанну гітрєлізму.
Десь читав, що коли її тупо заборонили, разом з усією рейхівською пропагандою, багато німців реально не знали, що дивитися.
Бо американське кіно вони не знали та ще й не любили (а який переможений любить свого переможця?), а німецькі митці були заляпані шашнями з рейхом чуть мєнєє, чєм усі.
А більше реально нема було що дивитися.
Вже потім з'явилися різноманітні Фассбіндери (див. «Гіркі сльози Петри фон Кант», ахуєнне кіно, можу залити кудись) чи Вернери Герцоги (див. «Носферату»).
Ну і аж до Брюса Вілліса і Шварценеггера, так.
От і у нас так само буде з часом.
І на післямосковських країнах так теж буде.
Цей період треба просто пережити. Причому не просто сидіти, а самовиховуватися і просувати те, що колись стане нашим Брюсом Віллісом 1955-го року народження.
Очень точные мысли от Портникова.
Date: 2016-10-07 03:51 pm (UTC)Портніков — Вам потрібно визначитися, хто ви є, і що ви
Date: 2016-10-07 06:07 pm (UTC)Збірник від 2016.12.04
Date: 2016-12-04 09:57 am (UTC)